DEATH NOTE

28.10.2007

Назва: Зошит Смерті, Death Note, デスノート

Виробництво: Японія
Студія: Madhouse Studios
Жанр: містерія, трилер, фантастика, драма, детектив
Тип: ТВ (37 еп. + 2 спешали), 25 хв.
Рік: 2006
Трансляція: з 04.10.2006 по 27.06.2007
Режисер: Аракі Тецуро
Засновано на манзі: DEATH NOTE
Автори оригіналу: Оба Цугумі та Такесі Обат

Короткий зміст:

     Найкращий учень Японії, об’єкт захоплення всієї шкільної половины, син начальника поліції — Ягамі Лайт — випадково знаходить звичайний зошит, який випадково втратив заскучаний бог смерті. На обкладинці простий збірник правил: «Людина, чє ім’я буде записане в цей зошит, помре...»
     Так з’явився Кіра — геніальний покарувач злочинного світу. Однак десятки, сотні загиблих по всьому світу вбивць і насильників насторожили поліцію, і в гру вступає ще одна загадкова фігура — деякий «L»...

Сюжет:

«Усі люди, без винятку, колись помруть».

(оптимістичне правило «Зошиту Смерті»)

     Бути богом смерті не так вже й весело. Азартні ігри, вороги МОЗ, розпустні шалощі та спостереження за людським акваріумом, з якого потрібно періодично, як сачком, витягувати загиблі душі — все це страшно, як нудно! Принаймні, так думав шінігамі Рюук. Щоб розігнати смертельну тугу, він вирішив вигадати щось мерзенне, але оскільки в його світі ще не збудували Макдональдсів і ніде не було можливості пообідати гамбургером, він просто кинув у світ людей звичайний канцелярський предмет — Death Note.

     Зошит потрапив у руки найкращого учня Японії, першого красавця школи, талановитого й не обділеного інтелектом хлопця — Ягамі Лайту.

     Рюук не пошкодував часу, щоб написати в зошиті інструкцію для новачків: «Людина, чє ім’я буде записане в зошит, помре». Поступово виявилося, що до цього основного правила додається ще купа нюансів, що відкривають безмежні можливості для хворобливого уяви. Наприклад, щоб убити небажану особу, потрібно знати не лише ім’я, а й зовнішність людини, щоб не викреслити одною рухом ручки всіх тезок разом. Якщо записати ім’я людини за всіма правилами, вона помре через 40 секунд від банального серцевого нападу. Але якщо проявити фантазію й вказати причину смерті — все відбудеться згідно з вашими вказівками тощо. Крім того, до зошита додається безкоштовний додаток — «зірковий пожирач яблук — бог смерті» — стане вашим пожиттєвим супутником. Дуже мило.

     Ягамі Лайту не дуже вірив у справжність зошита, але допитливий розум хлопця вимагав перевірки. На екрані телевізора в прямому ефірі відбувалися душевно-болісні події — злочинець захопив дітей-заложників. Прізвище, ім’я... Не пройшло й хвилини, як щасливі школярі опинилися на волі. Лайт здивувався й спробував ще раз, потім ще, і ще... І, треба сказати, він увійшов у смак. У хлопця з’явилося нове хобі: усе вільний час він з ентузіазмом заповнював сторінки зошита іменами «відходів суспільства» — засуджених до смертної кари злочинців.

     У одному-двух загиблих злочинцях нічого незвичайного не було, але коли Лайт почав встановлювати все нові й нові рекорди, і цифри зросли до десятків і сотень — це сприйняли неоднозначно. Рівень світової злочинності різко знизився. І хлопець, звісно, був щасливий, разом з ним і багато людей Японії та за кордоном не могли сховати радість. Популярність Ягамі Лайта, який вважав себе богом нового досконалого світу, зростала. У народі його прозвали Кірою (думаю, від нашого ісконно-українського ^_^ — «кіллер»). Але поліції й іншим спецслужбам це не дуже подобалося: бо безкарні й неконтрольовані вбивства будь-кого — це явний непорядок. І тоді на поле виходить нова фігура — деякий L. Авторитетний геній для поліції, східний Шерлок Холмс XXI століття, який приховує обличчя й ім’я, і захоплюється розгадуванням найскладніших злочинів, своєрідною йогою й поїданням солодощів. Про це згодом дізнаються лише кілька Ватсонів — група особливо відважних поліцейських, на чолі з Ягамі (батьком нашого славного Лайта), які вирішили присвятити своє життя полюванню на Кіру.

     Лайт спеціалізувався на злочинцях, але тих, хто не ділився його благородними намірами, він категорично не схвалював, ненавидів і при нагоді записував у зошит. L відразу йому не сподобався й порушив душевний спокій. Як тут побудувати новий безгрішний світ, коли тебе так нав’язливо ловлять і визначають?

     L ж був зацікавлений наявністю Кири: давно японські «Мурзилки» не друкували таких цікавих головоломок. Спостерігати протистояння двох титанів дедуктивного методу дуже цікаво! Небрежне ексцентричне добро й прикладне зло (хоча з такою градацією можна й посуперечити) — такі різні ззовні, і такі схожі всередині... Глядач неволі вибирає собі сторону, за яку буде боліти протягом серіалу. Сюжет захоплює з перших хвилин і тримає в напрузі серії приблизно до 20-ї, після якої на горизонті з’являються кислі міни абсолютно несимпатичних японських бізнесменів, які ще терпимі, порівняно з наступними обезумілими фанатами, увішаними аксесуарами з написом «♥Кіра♥». Невелике 10-серійне занудство псувало настрій, але не загальне враження від серіалу. Розв’язка, цікава й непередбачувана, для мене прозвучала як «хеппі-енд», а когось, напевно, розчарувала.

     Сказати чесно, мангу я поки що не читала, тому не можу судити, наскільки вдало її перенесли на екран. Оригінальна робота Цугумі Оба й Такесі Обата викликала хвилювання суспільства ще в грудні 2003 року, ставши бестселером за рекордно короткий термін. Ще раніше, ніж аниме-фанати відрадилися двом повнометражним фільмам (live-action), які стали популярними не лише в Японії, а й на Заході. І, нарешті, у 2006–2007 роках для вконець офанатівших або незадоволених екранізацією вийшла аниме-версія «Death Note», яка, на мій погляд, є справжнім шедевром і піднімає планку запитів анимешних гурманів на дуже високий рівень.

«Ми перемогли нудьгу, чи не так?»

(Рюук, «Death Note»)

Оцінка: 10/10

Про персонажів:

     Характери розкриті чудово! Майже не зустрічається «сірих мишей». У кожному персонажі (не кажучи вже про головних) добре видно Особистість, унікальність! Окрему ізюминку вносять боги смерті (шинігамі) та гастрономічні пристрасті героїв ^_^

     Варто відзначити також професіоналізм і чудову роботу сейю. Серед них (а саме в голосі L) улюблений отак-публіки — Ямагути Каппей! Який надав свій голос таким відомим героям, як Інуяша й Ранма, наприклад.

Оцінка: 10/10

Про графіку:

     Mad House в цьому плані завжди тримався на висоті! Використано дуже цікаві прийоми, які добре передають настрій й атмосферу серіалу!

Оцінка: 10/10

Про музику:

     Музичне супроводження також дуже радує ^_^ У музичному оформленні бере участь набираюча популярність група «Nightmare». І хоча відкриття другого сезону — дике, я ставлю 10/10.

Резюме:

     У середньому за рік виходить лише 3–5 шедеврів, які потрібно переглянути всім любителям японської анімації, незалежно від смаків і жанрових схильностей. Мені здалося, «Death Note» — один з них!

     Мій вердикт — MUST SEE ^_^

(а потім терміново, обов’язково купуємо в магазині однакові кружки й брелоки ^_~)

Загальна оцінка: 10/10

P.S. Прошу звернути увагу, що моя оцінка, як і загальне враження, є виключно суб’єктивними. Тому настоятельно рекомендую підтвердити або спростувати її самостійно ^_~

Ваша Miau4ka