Отже, FLCL (на японській мові звучить як «фури кури» або «фули кули») — це шестисерійний серіал, який незрозуміло чому називають OVA (мабуть, вийшов одразу на касетах). Можливо, саме в цьому його прелесть? У його короткості й ненав’язливості. Хоча я чесно не відмовився б від продовження. На початку здається, що сценарій писав людина, що вийшла з дурдому, причому в День відкритих дверей, але з часом сюжет починає виявлятися, хоча й не розкривається повністю. Тож не варто панікувати від першої серії, як серафім від яоя, бо далі почнеться найкраща частина цього чудового творіння студії Gainax. Так, саме Gainax — автор цього безладу. Цікаво, що сама студія описує цей проект як експериментальний, у якому тестували найсучасніші технології створення аніме. Здавалося б, що можна очікувати від такого продукту? І тим не менше глядачі стверджують, що це найкраща робота Gainax, навіть крутіша за засновника «Евангеліона». За жанром «Фури Кури» — ядерна суміш комедії (з елементами романтики), повсякденності, меха, психоделіки та сьонена. Скажу лише, що поєднання таких жанрів не завдало шкоди цілісності творіння.

Тепер, безпосередньо про саме аніме. Все починається надзвичайно смішно: звичайний хлопець Наоту (пародія на Шіндзі Ікарі з «Еви»), коли гуляв із колишньою дівчиною свого старшого брата Маміні, отримує по голові гітарою від дівчини на мопеді. Від удару (від якого у звичайних людей відірвало б голову), у нього з’являється була, яка згодом відіграє важливу роль. Яку — не скажу, бо ті, хто дивився, і так знають, а тим, хто не дивився, я знищу найголовніше, чого, заради чесності, в цьому серіалі дуже багато. І спойлери теж не вітаються.

Але після не дуже приємної події Наоту повертається додому. І тут його чекає гарний сюрприз: батько найняв нову домашню працівницю, якою виявляється саме та сама ненормальна. І ось після цього починається веселощі. Сумашедша прислужниця почне вчити життю нашого біднягу, і, звісно, ні до чого хорошого це не приведе. Дивно, як часто показують гру в бейсбол. Я чув, що в Японії люблять цю гру, але не настільки. Розповідаючи про це аніме, я хочу обов’язково згадати окремо про батька Наоту. Це найбільш жартівливий персонаж (поруч із головною героїнею) аніме — чого варті лише згадки про те, що він колись писав креативи для «Еви». Він постійно хоче переспати зі своєю прислужницею, водночас таємно видавати порно-журнал. Думаю, психологічний портрет далі пояснювати не треба.

Щодо самого назви теж ходять різні чутки, найбільш достовірна з яких — переклад у контексті «дурацький». У серіалі багато слів, які треба розшифровувати. Наприклад, «займатися фури кури» — мабуть, перекладається як «займатися сексом».

Про сюжет можна сказати кілька слів, хоча я й казав, що він не займає головного місця, на відміну від психології. Дія відбувається в сучасній Японії, у місті Мабасе, де побудувала свій завод компанія «Медікал Механіка». Найсмішніше — що завод за формою нагадує праску, яка, до того ж, ще й випускає хмари пару. Центральний персонаж картини — Наоту, підліток 12 років, що страждає від депресії (як же оригінально). Далі йде Харухара Харуко — саме вона махає своєю гітарою й б’є нещасного Наоту. Також присутній робот Канти (ну куди ж без них, пародія на «Еву» як-ніяк). Про батька я вже згадував, також є дідусь. І, звісно, Маміні — сумна дівчина, яку кинув брат Наоту через кар’єру.

Варто згадати, що це перша самостійна робота Цурумакі Кадзуї. Також цікавий факт: це перше аніме, яке одразу було оснащене перекладом і субтитрами. Дивно, що майже всі сейю, які працювали над озвучкою персонажів, дебютували саме в цьому проекті. Над саундтреком працював колектив «the pillows».

На завершення скажу, що за мотивами серіалу намальована манга автора Уеди Хадзіме (мені особисто не дуже сподобалася) і серія оповідань Еномото Йодзі (не дивився, не знаю).

Вердикт: дивитися тільки підготовленим людям із аніме-стажем.